Основними показниками, які безпосередньо впливають на величину норми висіву: продуктивне кущення, виживання насіння і рослин у польових умовах, маса 1000 насінин. Оптимальна густота стеблостою перед збиранням є критерієм правильності встановлення норми висіву під час сівби. Розрахунок норми висіву рекомендується проводити не у вагових одиницях – кілограмах, центнерах, тощо, а у числових – тисячах або мільйонах штук насінин на гектар, оскільки врожайність у кінцевому рахунку обумовлюється кількістю рослин на певній площі. Якщо ж орієнтуватися лише на вагову норму висіву, то при використанні крупного насіння відбувається заниження густоти стеблостою, і навпаки – при використанні дрібного – завищення. Отже, перед тим як встановити потрібну вагову норму висіву, варто визначитися щодо оптимальної числової норми.
На прикладі озимої пшениці: при розрахунках норми висіву потрібно орієнтуватися на одержання густоти сходів у межах 450-550 шт/м2 для сортів із низьким коефіцієнтом кущення, а для сортів, які інтенсивно кущаться – 300-350 шт/м2. Тобто для озимої пшениці числова норма висіву насіння повинна становити від 3 до 5 млн. шт. насінин на гектар. Норму висіву доцільно збільшувати (в середньому на 10-15%) за сівби у пізні строки та
після гірших попередників, особливо тих, які залишають після себе багато пожнивних решток (кукурудза, соняшник), а також за інших несприятливих умов вирощування. У разі задовільних умов вирощування (гарний попередник, достатній фон живлення, ранній строк сівби) збільшення норми висіву недоцільне як з агрономічної, так і з економічної точок зору.
